вгрібати
ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., що.
Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати.
Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.);
* Образно. Коли ми так будемо розкидатися людьми, то нас кури в смітник вгребуть (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)