вдесятьох
ВДЕСЯТЬО́Х (УДЕСЯТЬО́Х), присл.
У складі десяти осіб.
– Як був я в заброді, так ми раз неводом кит-рибу [кита-рибу] спіймали, – жуючи сало, сказав Павло. – Та й який же він? – Такий, як корова. Вдесятьох ледве на берег витягли. – Може, то не кит? – допитувався Марко (Григорій Тютюнник);
Його день народження ми і святкували фактично до ранку. Після чого всі вдесятьох поснули (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)