ведута

ВЕДУ́ТА, и, ж.

Жанр європейського живопису ХVІІІ – початку ХІХ століть, твори якого зображують міський пейзаж.

Ведута була особливо популярною у Венеції ХVІІІ ст. і являла собою краєвиди міста і його околиць, зображені з топографічною точністю (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ведута — (італ. — побачений) Зображення панорами всього міста або його центральної частини із надзвичайно реалістичним відтворенням площ і вулиць, різних будівель у піднесено романтичному забарвленні. Бере початок у Венеції з XVIII ст. працями Каналетто.  Архітектура і монументальне мистецтво