великовоїн
ВЕЛИКОВО́ЇН, а, ч., заст.
Славетний, великий воїн.
Вікопомний, великоможний ватажок-оборонець всенародної власності, великорозумний, високостатний великовоїн, витязь військової вдачі Василько (Галицький князь) (з легенди);
Якби я міг вам бути у пригоді, а то ж про шаблю думати вже годі. А був колись такий великовоїн! – од трьох шабель ще й досі не загоєн (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)