Словник української мови у 20 томах

верблюжа

ВЕРБЛЮЖА́, а́ти, с.

Те саме, що верблюденя́.

І вiн мiсяць, i другий, i третiй лiкував верблюдiв. Вiд запалення легенiв маленьких верблюжат, кволих i слабих (Ю. Логвин);

Верблюжа іде поруч зі своєю мамою, яка дбає про його безпеку (з газ.);

Незважаючи на типове забарвлення батьків, верблюжа народилося сніжно-білим (з Інтернету).

Словник української мови (СУМ-20)