Словник української мови у 20 томах

верхньолужицький

ВЕРХНЬОЛУ́ЖИЦЬКИЙ, а, е.

Стос. до Верхньої Лужиці, історично-географічної області, розташованої на території німецької землі Саксонія і південно-західної Польщі, й однієї з двох літературних мов, якою розмовляє частина лужичан.

Верхньолужицький тип селянської садиби являє собою двоповерховий дерев'яний будинок із двосхилим дахом та стінами, виконаними зі стовпів і арок (з наук.-попул. літ.);

Верхньолужицькою мовою розмовляє близько 70 тисяч осіб (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)