вечорниці
ВЕЧОРНИ́ЦІ, и́ць, мн.
В українському селі восени та взимку – вечірні зібрання молоді, на яких у будні дні разом із розвагами виконувалась і певна робота, а у святкові – влаштовувалися гуляння.
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! (з народної пісні);
На весілля чи на вечорниці – як-то було Катря весело поспішається! І хто її перетанцює, хто переспіває?.. (Марко Вовчок);
Дівчата потягли на вечорниці, то я й пішла, щоб дома не сидіть (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)