вибачливий

ВИБА́ЧЛИВИЙ, а, е.

1. Який виявляє поблажливість; несуворий.

Ти, Господи, добрий, і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (О. Донченко).

2. Який виражає прохання вибачити.

Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: – Справді, друже, сьогодні не можу (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. вибачливий — виба́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вибачливий — Поблажливий, милостивий, р. вибачний, обр. з Богом у серці; (- ставлення) несуворий.  Словник синонімів Караванського
3. вибачливий — -а, -е. 1》 Який виявляє поблажливість; несуворий. 2》 Який виражає прохання вибачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вибачливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ (про голос, інтонацію тощо — який виражає вибачення провини, перепрошення), ПРОБА́ЧЛИВИЙ, ПРОБА́ЧНИЙ, ПЕРЕПРО́ШУВАЛЬНИЙ, ПОБЛА́ЖЛИВИЙ. Службовець прочитав папірець,.. і з вибачливою посмішкою сказав: — Нафти немає (О.  Словник синонімів української мови
5. вибачливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Донч., І, 1956, 475). 2. Який виражає прохання вибачити.  Словник української мови в 11 томах