вибльовувати

ВИБЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що і без прям. дод.

Блюючи, вивергати, викидати з себе.

Мені хотілося ригати. Побігла в туалет і довго-довго вибльовувала із себе сніданок (Л. Дереш);

Я вийшов у коридор і, спершись рукою об стіну, виблював просто на лискучу кахляну підлогу (Ю. Винничук);

* Образно. Фашистська гидь пожерла совість, право. Та прийде час – і виблює криваво, і побіжить – як та собака – згинці... Борітеся, братове [брати]- українці! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. вибльовувати — вибльо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибльовувати — -ую, -уєш, недок., виблювати, -юю, -юєш, док., перех. Блюючи, вивергати, викидати з себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибльовувати — ВИБЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Блюючи, вивергати, викидати з себе. *Образно. Фашистська гидь пожерла совість, право. Та прийде час — і виблює криваво і побіжить — як та собака — згинці… Борітеся, братове-українці! (Тич., II, 1957, 92).  Словник української мови в 11 томах