Словник української мови у 20 томах

вибляклий

ВИ́БЛЯКЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́блякнути.

Мигцем глянувши вибляклими й від того, здавалося, байдужими очима на Аристарха Стурчака, Феодосій зняв казанок .. і поставив його в гарячий попіл (В. Логвиненко);

Уряд стояли [теплиці], виблискуючи, виграючи спалахами сонця, голубіючи під вибляклим, сіро-блакитним небом (Ю. Бедзик).

Словник української мови (СУМ-20)