вивалити —
ви́валити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вивалити —
див. вивалювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вивалити —
ви́валити згруб. витріщити (очі)(ср, ст): Раб Божий вивалив на Макольондру очі й не знав, що сказати (Нижанківський)||вибалушити
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вивалити —
ви́солопивши (ви́валивши) язи́к (язика́), зі сл. бі́гати, тіка́ти і под., зневажл. 1. Дуже швидко. — Ну, що тобі таке? Чого ти прилетів, язик висолопившsи? Що там таке сталося, що за тобою мов собаки гнали? (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
вивалити —
ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док.
Словник синонімів української мови
вивалити —
ВИ́ВАЛИТИ див. вива́лювати.
Словник української мови в 11 томах
вивалити —
Ви́валити, -ся см. вивалювати, -ся.
Словник української мови Грінченка