вигинати

ВИГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГНУТИ, ну, неш, док., що.

Надавати чому-небудь форми округлих згинів або дугоподібної форми.

Збоку стояли гігантські іржаві домни й вигинали свої величезні постаті в небо (М. Хвильовий);

Вигинаючи горбом спину, ліниво підійшла кішка (О. Донченко);

Почувши волю, Дончак [кінь] дугою вигнув шию, .. переплигнув через паркан і пішов гуляти по луках (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. вигинати — вигина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигинати — -аю, -аєш, недок., вигнути, -ну, -неш, док., перех. Надавати чому-небудь форми округлих згинів або дугоподібної форми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигинати — ГНУ́ТИ (надавати зігнутої форми); ЗГИНА́ТИ, ВИГИНА́ТИ (надавати заокругленої форми). — Док.: зігну́ти, ви́гнути. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (М. Бажан); — Такий здоровий (Гаркуша), що карбованця згина на долоні (О.  Словник синонімів української мови
4. вигинати — ВИГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. Надавати чому-небудь форми округлих згинів або дугоподібної форми. Озеро рівне, і чорний лебідь нечутно лине вздовж берега і вигинає до Юри свою довгу, немов не справжню, шию (Смолич, II...  Словник української мови в 11 томах
5. вигинати — Вигина́ти, -наю, -єш сов. в. вигнути, -ну, -неш, гл. Изгибать, выгибать, выгнуть. Вона вигинала стан, шию. Левиц. І. 294.  Словник української мови Грінченка