вигладжувати
ВИГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГЛАДИТИ, джу, диш, док., що.
1. Робити поверхню чого-небудь рівною, гладкою, усуваючи нерівності, виступи, шорсткість.
Вигладжує [Констанцій] навосковані таблиці і загострює стиля (паличку до писання) (Леся Українка);
Богдан ще приязніше подивився на старшину з гострою, неголеною бородою, яку той зрідка вигладжував жменею (Іван Ле);
Турботливо вигладжувала [Маргарита] пухирчатий слід від одірваного ґудзика (В. Дрозд);
Підмазати, думаєте, долівки не зуміє [Оленка]? Вигладить, виведе, жовтою смугою коло печі підведе, любо глянути (К. Гордієнко).
2. розм. Те саме, що випрасо́вувати.
Оксана старанно вигладжує білу сорочку (А. Шиян);
– Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)