Словник української мови у 20 томах

видобувник

ВИДОБУВНИ́К, а́, ч.

Особа, підприємство, країна і т. ін., яка займається видобуванням чого-небудь.

Підприємство-видобувник проводить буріння та розробку родовища (з наук. літ.);

Зморені видобувники поверталися з шахти пізно – зміна була непростою (із журн.);

Найбільшим видобувником нафти є Росія, на другому місці стоять США, на третьому – Саудівська Аравія (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. видобувник — Добытчик — miner — Gewinner; Förderer – фахівець з видобування (корисних копалин).  Гірничий енциклопедичний словник