видряпувати
ВИДРЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДРЯПАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Дряпаючи, виривати що-небудь звідкись.
[Івась (далі кричить):] Де мої очі? (Руками ніби видряпує очі). Дайте мені очі! (Мирослав Ірчан);
Ірландець ліг на живіт і почав видряпувати пальцями кахлю, одну із мільйонів, якими всюди були обличковані стіни лабіринтів (М. Руденко).
2. перен., розм. Діставати що-небудь, проявляючи наполегливість.
– Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони – і всі проти мужика (М. Стельмах).
3. Дряпаючи, робити на якій-небудь поверхні написи, умовні знаки і т. ін.
На вапняку мурованого зводу Видряпує [поет] вночі свої пісні (Л. Первомайський);
Години дві мовчки і вперто він [в'язень] працював над тюремним календарем. Видряпав його паличкою на стіні, акуратно виписав усі дні, числа (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)