видрібцем
ВИ́ДРІБЦЕМ, присл., розм.
Дрібними кроками, дрібочучи.
Видрібцем виступати (Сл. Гр.);
Попереду всіх видрібцем, немов боячись, щоб його не обігнали, поспішав архімандрит Олексій (Ю. Мушкетик);
* Образно. Мжичка мала метушилася видрібцем (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)