видутий

ВИ́ДУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́дути.

На щелепах м'язи, видуті зусиллям, щоб не розтулити рот для віддиху, ходили ходором і в тремтінні, і в здриганні (Т. Осьмачка);

Під час пилових бур лісосмуги непродувної конструкції можуть повністю заноситися дрібноземом, видутим із полів (з наук. літ.);

Найнезахищенішими від видування та пошкоджень є посіви на вітроударних схилах і вузьких вододілах. Там, де сила вітру послаблюється, відбувається відкладання видутого ґрунту (з наук. літ.);

// ви́дуто, безос. пред.

У зоні інтенсивної дії чорної бурі ґрунт було видуто на 5–15 см (з навч. літ.).

2. Який має округло вигнуту назовні поверхню; випуклий.

Горбов тонкими пальцями якось легко, немов піаніст по клавішах, пробігся по всіх видутих на сухій Пакришневій спині хребцях (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. видутий — ви́дутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. видутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до видути I. 2》 у знач. прикм.Який має округлу вигнуту назовні поверхню; випуклий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видутий — ВИ́ДУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дути¹. 2. у знач. прикм. Який має округло вигнуту назовні поверхню; випуклий. Горбов тонкими пальцями якось легко, немов піаніст по клавішах, пробігся по всіх видутих на сухій Пакришневій спині хребцях...  Словник української мови в 11 томах