визначатися
ВИЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ЗНАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Ставати виразним, чітко окресленим; з'ясовуватися.
Чим дальше вглиблявся [Борис] в поему.., тим яркіше визначувалися картини сільського віча, возової подорожі польовими дорогами серед родючих нив (І. Франко);
Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (М. Коцюбинський);
Як тільки визначилося виробниче застосування селену, його видобуток почав швидко зростати (з наук.-попул. літ.).
2. перев. недок. Бути помітним, виділятися якими-небудь ознаками між ким – чим або серед кого – чого.
Між усіма бурлаками визначався Микола своїм зростом, своїм рівним станом (І. Нечуй-Левицький);
Туман закривав мало не все, що можна було бачити, тільки передні будинки ледве визначалися серед його хвиль (Б. Грінченко);
Я була гарна, я визначалася межи всіма (О. Кобилянська);
Ментами вогник напружувався, і тоді на подушці слабо визначались риси схудлого дівочого обличчя з великими, ніби тремтячими очима (В. Підмогильний).
3. розм. Визначати місце свого перебування або позицію, коло інтересів і т. ін.
Лишалося в одному визначитись, хто поведе ці сотні? (Д. Міщенко);
– Спершу нам треба визначитись, чим ви займетеся тут (В. Шкляр).
4. тільки недок. Пас. до визнача́ти.
У результаті експерименту визначається коефіцієнт теплопередачі нового радіатора (з наук.-техн. літ.);
Умовами договору визначалися розміри і форми оплати за літування тварин на полонині (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)