визубень
ВИ́ЗУБЕНЬ, бня, ч.
1. Пошкодження, виїмка на лезі гострого знаряддя; щербина.
Дівчата змовились: вони собі й наймитам поклали кращі ложки за вечерею, а перед Машею поклали стару ложку, вищерблену на носику, з визубнем сливе до середини ложки (І. Нечуй-Левицький).
2. Зубчастий виступ на чому-небудь.
Картини зміняються за кожним закрутом бистрої річки; ідеш, неначе між двома темно-зеленими стінами, що вирізуються на небі зеленими визубнями (І. Нечуй-Левицький);
Коли одна з них [вогняних гір] падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (М. Коцюбинський);
Він ішов у непроглядній темряві [печери] впевнено, видно, знав кожен поворот, кожен закуток і кожен визубень (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)