викараскуватися

ВИКАРА́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́КАРАСКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Із труднощами вибиратися звідки-небудь, підніматися на що-небудь.

Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде);

// Вирватися, звільнитися від кого-, чого-небудь.

– Де Марія? Олекса? – викараскався я з його [Гліба] залізних обіймів (І. Муратов).

2. з чого, перен. Докладаючи зусиль, виходити зі скрутного становища, важких обставин і т. ін.

Надто міцно схопив переможець Полтавської битви Україну своїми імперськими обіймами, викараскуватися з яких доводиться й нам (із журн.);

Тим часом його брат, не викараскавшися з нужди, вмер, дрібні діти розійшлися по світі, батьківщину розшарпали чужі люди (І. Франко);

// з-під чого. Позбутися чийого-небудь впливу, чиєїсь влади і т. ін.

Надто він необачний і не в силі викараскатися з-під впливу цього вченого фантазера (Ю. Шовкопляс).