виконувач
ВИКО́НУВАЧ, а, ч.
Те саме, що викона́вець 1, 3.
З-поміж колгоспників мало хто відважувався стати фермером – організатором і виконувачем усього циклу сільськогосподарських робіт (з наук.-попул. літ.);
У неозначено-особових реченнях важлива сама дія, а не її виконувач (з навч. літ.).
(1) Вико́нувач обо́в'язків кого – особа, яка працює на посаді кого-небудь.
Виконувач обов'язків міністра аграрної політики і продовольства заявив, що Україна щороку недоотримує півмільярда гривень через нераціональне використання сільськогосподарських земель (з газ.);
Виконувач обов'язків генпрокурора дав санкцію на перевірку діяльності фірми (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)