викопчувати

ВИКО́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПТИТИ, пчу, птиш, док., кого, що.

1. Пров'ялювати в диму, коптити в достатній мірі.

Він уже уявив собі вмить спілку з хмизоносом, брався вже постачати дичину, а той аби тільки викопчував її на своїх сорока димах (П. Загребельний).

2. Укривати шаром кіптяви.

Викоптити одяг;

// Кіптявою наносити знак, малюнок і т. ін.

Стара злізла на ослін і, піднявши вгору свічку, сажею викоптила над дверима чорний хрест (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. викопчувати — вико́пчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викопчувати — -ую, -уєш, недок., викоптити, -пчу, -птиш, док., перех. 1》 Пров'ялювати в диму, коптити в достатній мірі. 2》 Вкривати шаром кіптю. || Кіптявою наносити знак, малюнок і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викопчувати — КОПТИ́ТИ (приготовляти продукти харчування — рибу, м'ясо тощо, прив'ялюючи їх у диму), ЗАКО́ПЧУВАТИ, ВИКО́ПЧУВАТИ, ЗАДИ́МЛЮВАТИ розм., ПРОДИ́МЛЮВАТИ розм., ВУ́ДИТИ діал. — Док.: закопти́ти, ви́коптити, задими́ти, продими́ти.  Словник синонімів української мови
4. викопчувати — ВИКО́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПТИТИ, пчу, птиш, док., перех. 1. Пров’ялювати в диму, коптити в достатній мірі. 2. Вкривати шаром кіптю; // Кіптявою наносити знак, малюнок і т. ін. Стара злізла на ослін і, піднявши вгору свічку, сажею викоптила над дверима чорний хрест (Донч., III, 1956, 96).  Словник української мови в 11 томах