викривати
ВИКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КРИТИ, ию, иєш, док.
1. кого, що. Виявляти приховане, злочинні чи негативні дії або причетність кого-небудь до цих дій.
Вже й дощі почали накрапати. І хто знає, чи не розмиють вони як-небудь випадково землю під стіною й не викриють нашого підкопу? А прокопано було вже доволі (В. Винниченко);
Я повинен був .. допомогти викрити зрадника (Ю. Яновський).
2. що. Робити відомим, засуджуючи (хиби, неправильність у чому-небудь, чиїсь дії і т. ін.).
Письменник Франсуа Рабле викриває і таврує вади сучасного йому суспільства (з публіц. літ.).
3. що. Розкривати, показувати щось приховане.
Знала [Любов], що червоніє, як дівчина, викриває свою приховану радість (Іван Ле);
Вона вже мусить сама викрити своє ймення (Леся Українка);
Наука викрила колосальні закони природи (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)