виляпувати
ВИЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛЯПАТИ, аю, аєш, док.
1. Ляскаючи, ляпаючи раз у раз, бити по чому-небудь.
Жорка-одесит .. по животу себе так виляпує, що аж виляски йдуть (Ю. Збанацький);
Пароплав розгойдувався дедалі більше й більше, машини працювали на повну потужність, велетенські гребені колеса розкручувалися швидше й швидше, виляпували широкими палицями по мілководдю, вгрібалися в мокрий пісок (з публіц. літ).
2. перен., фам. Розголошувати, видавати таємницю, секрет.
Раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п'яний Левко (В. Кучер);
Княжич слухав, чи не виляпає чогось отим двом патякуватий Борислав (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)