вимежування

ВИ́МЕЖУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́межувати.

Згідно зі Зводом законів Російської імперії 1832 р., дія якого поширювалася по всій Російській імперії та українських землях, що входили до неї, кожен власник мав право просити у повітовому суді вимежування належної йому землі зі спільного володіння (з наук. літ.);

Кисіль вислав до Б. Хмельницького листа, прохаючи й благаючи не обстоювати занадто тяжких вимог щодо вимежування козацької території (із журн.).