вимисел
ВИ́МИСЕЛ, слу, ч.
1. Те, що вигадане, чого немає і не було в дійсності; вигадка.
Любов Федорівна не вірила тому, а все-таки вмовляла себе, що воно так, бо з того вимислу мала бути для неї неабияка вигода (Б. Лепкий);
Сироватка, хоч плутав слова Святого Письма з власними вимислами, творив молитву щиро й врочисто, в цю мить він почував за своїми плечима Дике Поле, і Великий Луг, і всю Україну (Ю. Мушкетик).
2. Те, що створене уявою, фантазією письменника, один із засобів творення художніх образів і картин життя.
Чи все це разом – Скіфія і скіфи, і кочові, й осілі, й паралати? Крізь домисли, і вимисли, і міфи, о, як її нелегко угадати! (Л. Костенко);
Художній вимисел – це не вигадування того, чого нема в житті, а зображення реального в його можливому розвитку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)