виміняний
ВИ́МІНЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́міняти.
Нарубала лисичка дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сидить і поганя: “Гей-гей, бичок-третячок, виміняний за маковий пиріжок!” (з казки);
Совала [мати] синові під шинелю домашні житні коржики, десь виміняні грудочки цукру (О. Гончар);
Антось, запрягаючи коні, погладив свою кобилу і копнув у черево виміняного лошака (Б. Харчук);
У вересні 1620 року в битві під Цецорою Богдан Хмельницький потрапив у полон до турків, звідки згодом був викуплений, а можливо, виміняний козаками на полонених турків (з наук. літ.);
// ви́міняно, безос. пред.
Митяй – господар, у нього в речовому мішку є таке, як домашнє сало, ковбаса, цукор, запасні онучі і рукавиці. Все це виміняно за махорку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)