випозивати

ВИ́ПОЗИВАТИ, аю, аєш, док., кого, що, діал.

Відсудити.

Старі пани гудили молодого блазня, що недавно випозивав від дядька батьківську худобу (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. випозивати — ви́позивати дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. випозивати — ВІДСУДИ́ТИ (судом домогтися чого-небудь), ВИ́СУДИТИ розм., ВИ́ПОЗИВАТИ діал. (Мартіан:) Вона від мене хоче відсудити маєтку половину (Леся Українка); — Це ж і раніше ви своє право висудили! (М.  Словник синонімів української мови
3. випозивати — ВИ́ПОЗИВАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Відсудити. Старі пани гудили молодого блазня, що недавно випозивав від дядька батьківську худобу (Мирний, III, 1954, 232).  Словник української мови в 11 томах
4. випозивати — Ви́позивати, -ваю, -єш гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Зміев. у. Тілки дви карбованці й випозивав за бика. Канев. у.  Словник української мови Грінченка