виросток
ВИ́РОСТОК, тка, ч.
1. Шкура однорічного теляти.
На кремезному чолов'язі був новий жилет, пошитий, либонь, із цілого виростка, тому в залі стояв запах чиненої шкури (із журн.).
2. анат. Потовщення або виступ на кінці кістки, де кріпляться м'язи, або який є частиною суглоба.
Щоб відрізнити праву стегнову кістку від лівої, треба пам'ятати, що її головка обернена догори, а присередній виросток більший, ніж бічний (з наук. літ.);
Переломи виростків великогомілкової кістки виникають переважно внаслідок непрямої травми і є внутрішньосуглобовими (з навч. літ.).
3. заст. Підліток.
Біля Тясмину над кручею одиноко стояв хлопець – виросток дванадцяти-тринадцяти років (Іван Ле);
Учеників було небагато, й тому не було поділу на класи, в одній кімнаті сиділи і малі діти, і старші “виростки” (І. Крип'якевич).
Словник української мови (СУМ-20)