вирулювати

ВИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РУЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що. Виводити літак по землі перед зльотом або після посадки.

Механіки, підтримуючи за площину, вирулювали машину для зльоту (Іван Ле);

// без прям. дод. Їхати по землі перед зльотом або після посадки (про літак).

Задиханий, спітнілий, підбіг [Максим] до каси аеродрому саме в ту хвилину, коли літак вирулював на стартову доріжку (Д. Ткач);

Потім дверцята літака зачинилися, машина почала вирулювати на старт (О. Бердник).

2. що, розм. Керуючи кермом, стерном, виводити автомобіль, автобус і т. ін. на більш зручний чи потрібний шлях.

Ви його [човен] вирулюєте на середину протоки, ніс ятера не зачепив, а зачепили ви його, того ятера, веслом (Остап Вишня);

Начальству ніколи не вгодиш... – скрушно думав шофер, вирулюючи машину на магістраль (І. Рябокляч);

// без прям. дод. Виїжджати на відкрите місце, зручніший шлях тощо (про автомобіль, автобус і т. ін.).

Танки, густо обліплені автоматниками, ніби комашнею, з гудінням, з ревом проскакували повз нашу автомашину, вирулюючи на дорогу (Є. Доломан).

3. перен., розм. Виходити із складної ситуації, знаходити потрібне рішення.

Економіка потроху вирулює із кризи (з газ.).

Значення в інших словниках

1. вирулювати — виру́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирулювати — -юю, -юєш, недок., вирулити, -лю, -лиш, док., перех. і неперех. Виводити літак (зрідка автомобіль) по землі у певне місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирулювати — ВИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех. Виводити літак (зрідка автомобіль) по землі у певне місце. Механіки, підтримуючи за площину, вирулювали машину для зльоту (Ле, В снопі..  Словник української мови в 11 томах