Словник української мови у 20 томах

вирячити

ВИ́РЯЧИТИ див. виря́чувати.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вирячити — ви́рячити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. вирячити — див. вирячувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирячити — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
  4. вирячити — ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док.  Словник синонімів української мови
  5. вирячити — ВИ́РЯЧИТИ див. виря́чувати.  Словник української мови в 11 томах
  6. вирячити — Ви́рячити см. вирячувати.  Словник української мови Грінченка