вирячувати
ВИРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, рідше ВИРЯЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИ́РЯЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Широко розплющувати (очі).
На нижній сходинці церковних сходів стояв голомозий і босий ідіот, крутив круглою головою та вирячав очі (Ю. Мушкетик);
Він [сурмач] усе грав та грав, надимаючи щоки .. та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (М. Коцюбинський);
– Ти чого баньки вирячив? – гукнув він і, перш ніж кіт оговтався, стусонув його кулаком (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)