висвист

ВИ́СВИСТ, у, ч.

Дія за знач. висви́стувати і ви́свиснути, а також звуки, утворювані цією дією.

Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (С. Васильченко);

З висвистом крутилося розмальоване коло (О. Гончар);

Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. висвист — ви́свист іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. висвист — -у, ч. Дія за знач. висвистувати і висвиснути, а також звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висвист — ВИ́СВИСТ, у, ч. Дія за знач. висви́стувати і ви́свиснути, а також звуки, утворювані цією дією. Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (Вас., II, 1959, 63); З висвистом крутилося розмальоване коло (Гончар, Таврія.., 1957, 47).  Словник української мови в 11 томах