висмалювати

ВИСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СМАЛИТИ, лю, лиш, док., що.

1. Дуже припікаючи, висушувати, випалювати (про дію сонця, вогню).

Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить, в'ється, на ніжках пилку обмаль... (К. Гордієнко).

2. розм. Випалюючи, витрачати (цигарку, тютюн і т. ін.).

За день чоловік висмалює пачку, а за ніч – півпачки “Прими” (із журн.);

– Знаєте що? – звернувся до мене Пищимуха: – Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, – у роті аж горить! (Панас Мирний);

Повен кисет махорки висмалив до ранку (Є. Кравченко).

Значення в інших словниках

1. висмалювати — висма́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висмалювати — -юю, -юєш, недок., висмалити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Дуже припікаючи, висушувати, випалювати (про сонце, вогонь). 2》 розм. Випалюючи, витрачати (цигарку, тютюн і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висмалювати — ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити.  Словник синонімів української мови
4. висмалювати — ВИСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СМАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Дуже припікаючи, висушувати, випалювати (про сонце, вогонь). Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить, в’ється, на ніжках пилку обмаль… (Горд., І, 1959, 385). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
5. висмалювати — Висмалювати, -люю, -єш сов. в. висмалити, -лю, -лиш, гл. Выжигать, выжечь.  Словник української мови Грінченка