високогірний

ВИСОКОГІ́РНИЙ, а, е.

1. Який міститься, розташований, росте високо в горах.

Прохолодне нічне повітря було настояне на розкішних пахощах високогірних луків і лісів (В. Малик);

Карпатський національний парк має густу гідромережу і передусім водотоки басейну річок Прут та Чорний Черемош, а також систему високогірних озер (з наук. літ.);

// Власт. високій гірській місцевості.

Різновид гірського клімату – високогірний клімат – формується на висоті 2–3 тисячі метрів (з навч. літ.).

2. Пов'язаний із перебуванням у високій гірській місцевості.

Фотохудожника, який брав участь у багатоденній високогірній журналістській експедиції, хвилюють проблеми екології та збереження карпатських лісів (з газ.);

// Признач. для перебування у високій гірській місцевості.

Універсальний гірський намет призначений для використання в умовах високогірного туризму, альпіністських сходжень (із журн.);

Високогірне взуття.

Значення в інших словниках

1. високогірний — високогі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. високогірний — -а, -е. 1》 Який міститься, розташований, росте високо в горах. Високогірне озеро. || Власт. високій гірській місцевості. Високогірний клімат. 2》 Пов'язаний з перебуванням у високій гірській місцевості. Високогірна експедиція. || Признач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. високогірний — ВИСОКОГІ́РНИЙ (який міститься, розташований, росте високо в горах), АЛЬПІ́ЙСЬКИЙ. Цікаво проходять свята проводів і повернення тваринників на високогірні карпатські пасовиська — полонини (з журналу); Навколо були розкішні альпійські луки (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови
4. високогірний — ВИСОКОГІ́РНИЙ, а, е. 1. Який міститься, розташований, росте високо в горах. Коло однієї, трохи більшої хатки, на сніговому майданчику, залитому сонцем, гралися в м’яч хлопчики й дівчатка в трусиках і блакитних майках. То був високогірний табір (Ів., Вел.  Словник української мови в 11 томах