висококультурний
ВИСОКОКУЛЬТУ́РНИЙ, а, е.
Який вирізняється високим рівнем культури (у 1–3 знач.).
Вадим Бабенко – свідомий громадянин, чуйний товариш, висококультурна людина... (Ю. Мушкетик);
Необхідно постійно шукати шляхи покращення соціокультурної ситуації в Україні, щоб у кінцевому результаті прийти до створення у нас справді висококультурного, гармонійного суспільства (з наук. літ.);
Сирійський архідиякон Павло з Алеппо в своїх подорожніх записках змалював Брацлавщину як багатий край, густозаселений і висококультурний (з навч. літ.);
За часів державного будівництва Ярослава [князя] висококультурні люди допомагали йому – чи то в школах, чи у створенні бібліотеки, у розвитку мистецтва (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)