високолобий

ВИСОКОЛО́БИЙ, а, е.

Який має високий лоб.

Гарний, стрункий, високолобий, приємний у бідній своїй елегантності юнак, на якого заглядалися всі друкарки редакції, він охоче виступав на літературних вечорах (М. Бажан);

І цей повносилий високолобий юнак, він може бути вбитий? Невже зітліє в землі оця сліпуча юнацька усмішка? (О. Гончар);

Високолобий, стрижений під нуль, голова правильної форми, навіть гарно йому було без волосся, виглядав він майже на молодого римського воїна (Ю. Покальчук).