високопоставлений
ВИСОКОПОСТА́ВЛЕНИЙ, а, е.
Який посідає високе суспільне чи службове становище.
У дверях стояв наймолодший – Андрій Чумак. Але такий, якого ніхто не сподівався бачити. Уявлюваний замученим каторжником, обдертим і худим, і нещасним, він, тим часом, мав вигляд гордої, сильної й високопоставленої особи (І. Багряний);
Чи ж може він втрутитися в розмову двох таких високопоставлених осіб, як міністр внутрішніх справ і його власний шеф?.. (В. Владко);
Ждуть, що ж скаже на їхнє одкровення високопоставлений зять, намісник Фракії і прилеглих до неї провінцій (Д. Міщенко);
Прибув польний гетьман з кіннотою. Станіслав Потоцький вибіг навстріч своєму високопоставленому брату (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)