виспівати
ВИ́СПІВАТИ див. виспі́вувати.
ВИСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СПІТИ, ію, ієш, док.
1. тільки 3 ос. Досягати спілості (про злаки, фрукти, ягоди і т. ін.); дозрівати.
Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (С. Васильченко);
Ще не виспіли в садах груші, не загускли пахучі меди, літо ще входить у повну силу, ще попереду його принади (Ю. Мушкетик).
2. тільки 3 ос., розм. Доходити до певної кондиції, ставати готовим до вжитку.
Жде крупа тебе давно, В ступах виспіло пшоно (Я. Щоголів);
Відпочину годину-другу, а там і перепічка виспіє (Ю. Збанацький).
3. тільки 3 ос., перен. Те саме, що визріва́ти 2.
– Та це ж оцей базікало! – на Якова він гнівно глянув. – Все плани в нього не виспіли (А. Головко);
Ідея проїхати на весняних канікулах по Україні виспіла давно (з газ.).
4. діал. Устигати зробити що-небудь вчасно.
– Поможіть, щоб я сьогодні виспіла до панянки нашої хорунжівни (Г. Квітка-Основ'яненко);
Кажу Вам: не виспію, не зможу виспіти з другою частиною “Повії” (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)