вистарчати
ВИСТАРЧА́ТИ, а́є, недок., ВИ́СТАРЧИТИ, ить, док., діал., безос.
Вистачати (у 1 знач.).
Часу на пляж вистарчало (Д. Бузько);
[Юлія:] Ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (І. Франко);
Далі в нього вже не вистарчило сили йти в опорках і він зупинився (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)