вистрибцем
ВИ́СТРИБЦЕМ, присл.
Те саме, що ви́стрибом.
Вона йшла спереду, а за нею вистрибцем грав Араб [кінь] (Іван Ле);
Вона йшла вистрибцем по тому непевному містку, вигиналася спиною, усією постаттю, молода, витка, жадібна до життя (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)