вистругувати
ВИСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРУГАТИ, ви́стружу, ви́стружеш і ви́стругаю, ви́стругаєш; наказ. сп. ви́стружи і ви́стругай; док., що.
1. Вирівнювати, вигладжувати що-небудь, стругаючи, зчищаючи його поверхню гострим інструментом.
Євстафій .. заходився вистругувати букову дошку (С. Чорнобривець);
Кряж вистругує фуганком планки (М. Зарудний);
// Зчищати, знімати що-небудь.
Вона звеліла невольникам вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (І. Нечуй-Левицький);
Коли дістали заступ, козак Приблуда вистругав стерню й припав вухом до землі (П. Панч).
2. Стругаючи, надавати певної форми; робити, вирізувати що-небудь.
– Руки в мене міцні. Давайте кусок деревини – ложки вистругуватиму (Є. Кравченко);
Йшлося до жнив: клепали коси, вистругували до грабель і грабок [грабків] зубці (А. Іщук);
– А коли вистругали з тої калини сопілку, вона й заквилила, – повів далі стару казку Омелько (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)