витанцьовувати
ВИТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАНЦЮВАТИ, юю, юєш, док., розм.
1. тільки недок., що і без прям. дод. Танцювати із запалом, із натхненням або довго.
Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (І. Нечуй-Левицький);
Яків і Зуб, схопившись за руки, безшумно витанцьовували по кімнаті якийсь дикий танок (С. Васильченко);
– А туточки [тутечки] мої русалки витанцьовують (В. Дрозд).
2. Іти, виходити, рухаючись, як у танці.
Попереду витанцьовував круторогий баранець, за ним вівці, далі йшов Ясь і грав на скрипці (О. Іваненко);
Назустріч в шанобливому поклоні не вийшов, а витанцював бровастий гардеробщик [гардеробник] (Ю. Збанацький).
3. тільки док., що, заст. Танцюючи, здобути що-небудь.
– Ах, Женю! Дивіться! Тут сто тисяч! Купа марок. Це ж ми витанцювали. Рахуйте! (У. Самчук).
4. тільки док., що і без прям. дод., заст. Перемогти в танці майстерністю чи тривалістю виконання.
[Радько:] І на співи [Павло] митець. Або нехай хто проти нього витанцює гайдука .. чи хоч і запорізького козака? (М. Кропивницький).
5. тільки недок., перен. Швидко рухатися, раз у раз міняючи положення.
Промені прожектора витанцьовували на воді (Д. Ткач);
Витанцьовують на потилиці [о. Вікентія] рештки заяложених патлів, а на рясі відстовбурчуються необтрушені соломинки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)