витончуватися

ВИТО́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ТОНЧИТИСЯ, иться, док.

1. Ставати тоншим, тонким.

Хвіст у бергамської вівчарки мечоподібної форми, біля основи товстий і міцний, до кінця витончується (з наук. літ.);

Оленка дивилася, сидячи на постелі, – худенька, аж прозора, як мармурова, і носик зовсім витончився (В. Барка);

* Образно. Та лінія, яка звичайно чітко розмежовує в людей життя і смерть, так витончилася тепер у батька, що вже важко добрати, де кінчається одне й починається друге (Б. Антоненко-Давидович).

2. Ставати розвиненішим, гострішим (див. го́стрий 3, 7).

Гумор автора витончується, оповідання стає докладнішим (М. Зеров);

Виливався в тих словах увесь її дух, що витончувався, загострювався і гартувався в протиборстві з найбільшим ворогом її життя (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. витончуватися — вито́нчуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. витончуватися — -ується, недок., витончитися, -иться, док. 1》 Робитися тоншим. 2》 Робитися розвиненішим, гострішим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витончуватися — ВИТО́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ТОНЧИТИСЯ, иться, док. 1. Робитися тоншим. Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом. Права рука, зведена до плеча, здирає гада з шиї, ліва одриває його від стегна; ..  Словник української мови в 11 томах