витримка
ВИ́ТРИМКА, и, ж.
1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах.
Вона підійшла ближче до столу президії. Зібрала всю свою силу й витримку (І. Микитенко);
Витримку, розсудливість і спокій Ми повинні завжди зберігать (М. Шеремет);
Звичка бути завжди напоготові.., покладатися на зброю і на себе усталили його характер, якому не бракувало ні сили волі, ні витримки (Б. Харчук).
2. спец. Те саме, що витри́мування.
Тривала витримка зразків високоміцного титанового сплаву під навантаженням, близьким до руйнівного, підтвердила стабільність характеристик тривалої міцності матеріалів (з наук.-техн. літ.);
Начальник цеху витримки й купажування розповіла, що нині підприємство виготовляє шість видів коньяку, серед них – марочний “Ужгород” – старий напій (витримка десять – дванадцять років) (з газ.).
3. При фотографуванні – час, протягом якого залишається відкритим об'єктив фотоапарата.
Тим, хто цікавиться фотографією, добре відомо: якщо об'єкт знімання освітлений слабко, треба збільшити витримку – час експозиції (з навч. літ.);
Я не завжди давав потрібну витримку, коли фотографував останні години Севастополя (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)