витіпувати
ВИТІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТІПАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Тіпаючи, очищати волокно льону, конопель і т. ін. від костриці.
Притихла баба. Витіпувала жменю [конопель], а до них [Ілька та Зіньки]: – І що то – молоді: шу-шу, шу-шу (А. Головко);
Полотно як для одягу, так i для рушникiв та скатерок колись виробляли самi: сiяли коноплі чи льон, вимочували їх стебла, витiпували, пряли, потім з ниток його ткали (із журн.);
Як заробить [Мотря] конопель, – то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа [витіпає] (Панас Мирний).
2. що. Тіпати, шарпати (про вітер, дощ і т. ін.).
Її [стерню] ще не витіпала негода, не зчорнила бита дощами земля, .. добрий од неї йде дух, хлібний, дух достиглого збіжжя (Є. Гуцало).
3. кого, перен. Вимучувати, виснажувати, позбавляти кого-небудь сил.
За кілька годин хвороба стермосувала і витіпала мене до краю (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)