вичиркати
ВИ́ЧИРКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Чиркаючи сірники, видобути вогонь.
Хлопець швидко вичиркав вогонь і розпалив багаття (із журн.);
// Чиркаючи, витратити (про сірники).
– Не горить, – промовив він розпачливо, вичиркавши коробочку сірників. – Це ви на них дмухаєте (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)