вишпарювати
ВИШПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ШПАРИТИ, рю, риш, док., розм.
1. що. Обливаючи окропом, добре пропарювати.
Курячу печінку слід промити, вишпарити окропом, розділити на 3–4 частини й обсмажити (із журн.);
// кого, що. Обливаючи окропом, пошкоджувати, знищувати.
Вхопила [пані] ту каструлю i кип'ячим молоком дівчині – в обличчя! Ошпарила все лице i очі вишпарила, звірюка... (О. Гончар);
Вишпарювати тарганів.
2. тільки док., кого, що, перен. Побити батогом, нагайкою і т. ін., висікти різкою.
– Він, дідусю, тютюн курить .. – Вишпарити поганця, вишпарити ремінякою (С. Черкасенко);
Третя [сусідка] впіймала Хлопця, коли забрався до неї в комору і їв там сметану. Вона ж спустила йому штанці і вишпарила задка кропивою (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)