виштовханий
ВИ́ШТОВХАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́штовхати.
* У порівн. Наче виштовханий од себе тими будинками города, самотою стояв він [будинок] і злісно вишкіряв на їх [них] довгі ряди своїх вікон (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)