вищерблювати
ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЩЕРБИТИ, блю, биш; мн. ви́щерблять; док., що.
Робити щербину, щербини (на металі, кістці і т. ін.).
Тесав вісь та якось і вищербив сокиру – пішов до Карпа позичати (М. Коцюбинський);
Мого несхибного ножа Не з'їсть, не вищербить іржа (М. Рильський);
На нас ішла стіна рухомогруда. Летіло все, закуте у броню. Гусар крилатий – то така споруда, що тільки шаблю вищербиш об ню [неї] (Л. Костенко);
* Образно. – Хіба я плачу, – спливаючи великими сльозами, ступила крок до сина. – То горе моє плаче – серце вищерблює... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)